Тарас Сірік народився 18 лютого 2004 року в місті Сіверськ Бахмутського району Донецької області. З дитинства вирізнявся наполегливістю, силою характеру та відповідальністю. Активно займався спортом: із 10 років професійно тренувався з дзюдо, згодом зацікавився важкою атлетикою та був постійним відвідувачем Сіверського спортпалацу.

Після закінчення школи Тарас навчався у Бахмуті, де здобував професію кухаря-кондитера. Через повномасштабне вторгнення Росії родина була змушена переїхати до Вінниці, де він завершував навчання дистанційно. У цей період працював пекарем на хлібзаводі. Згодом Тарас переїхав до Києва, прагнучи самостійного життя, де працював барменом, кухарем і менеджером у кафе та ресторанах.

Восени 2024 року, у віці 20 років, він добровільно долучився до лав Збройних Сил України, підписавши контракт. Служив у складі 3-ї окремої штурмової бригади як стрілець та помічник гранатометника. Попри юний вік, проявив мужність, рішучість і справжній патріотизм.

За словами матері, Тарас приховав від рідних своє рішення піти на фронт, щоб не хвилювати їх, і повідомляв, що перебуває у навчальному центрі. Насправді ж він виконував бойові завдання на передовій. Він був єдиною опорою для матері та надійним помічником для своєї бабусі, залишаючись добрим, щирим і турботливим сином і онуком.

Майже рік Тарас вважався зниклим безвісти. Лише за результатами ДНК-експертизи його було офіційно визнано загиблим. Життя 21-річного воїна обірвалося 16 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Новоєгорівка Сватівського району Луганської області.

Тараса Сіріка поховали у Вінниці. У нього залишилися мати, бабуся та родина дядька.

Світла пам’ять про Тараса назавжди залишиться у серцях рідних, близьких і всіх, хто його знав. Він назавжди залишиться символом мужності, відданості та любові до України.

          Вічна пам’ять і шана Захиснику України

Фото без опису