Він захищав український схід від росіян ще декілька років до відкритого вторгнення.  Загинув разом із побратимом, виконуючи бойове завдання. І це Розчубко Олександр, який назавжди залишиться 28-річним.

Олександр народився у Сіверську 7 жовтня 1993 року. Окрім нього в родині були ще два брати і сестра.

У Сіверській гімназії №3 Олександр (разом з братом Дмитром, а вони були двійнята) закінчив 9 класів. У школі Олександр був розбишакою. Але був добрим, чуйним, усім допомагав, виручав у тяжкі хвилини. Після школи пішов навчатися на електрогазозварювальника в училище №53 у Бахмуті.  Дуже любив спорт, займався футболом спочатку в спорткомплексі «Доломітник» у Сіверську, далі в училищі та армії, мав багато медалей.

Після закінчення училища Олександр трохи працював з братом в охороні у місті Микитівка, в цей час отримав повістку до армії на строкову службу.

Олександр служив у 2013 році у Києві в «Беркуті»,  в 2014 під час подій на Майдані  Сашко був там. Закінчив службу, побув місяці зо три вдома та знову пішов до армії за контрактом, служив разом зі своїми побратимами.

У нього був позивний “Ракета”, бо швидкий був, непосидючий, рухливий, веселий, любив жартувати, ніколи не показував, що в нього на душі. Таким він залишився у пам’яті та серці своїх рідних.

Служив Олександр у 54-й окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи командиром машинного розвідувального взводу мотопіхотного батальйону.

Коли російська армія відкрито напала на Україну, Олександр Розчубко був на позиціях під Авдіївкою. Воював у найгарячіших ланках Донецької та Луганської областей: с. Золоте, Мар’янка, Світлодарська Дуга. 20 червня 2022 року при виконанні бойових задач Олександр загинув.

Посмертно Героя нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня та орденом «За мужність» ІІ ступеня.

Олександр віддав своє життя за незалежність України, за світле майбутнє наших дітей! Не забудемо та пам’ятатимемо Героя!

Фото без опису