Володимир Чурілов народився 19 квітня 1986 року в Сіверську Бахмутського району. Тут він провів дитинство, навчався у місцевій школі №3, а згодом продовжив освіту в індустріальному технікумі в Бахмуті, де здобув фах менеджера. Прагнучи розвитку, вступив до Донецької державної машинобудівної академії, де отримав ступінь бакалавра з економіки та підприємництва.

Після навчання працював у Харкові за спеціальністю, а згодом знайшов себе у будівельній сфері. Він із захопленням займався ремонтами «під ключ», постійно вдосконалював свої навички, цікавився новими технологіями й підходив до справи творчо та відповідально. Робота приносила йому справжнє задоволення.

У 2017 році Володимир одружився, а вже наступного року у подружжя народився син, якого він безмежно любив. Володимир був турботливим чоловіком і батьком — спокійним, врівноваженим, неконфліктним.

Коли розпочалася повномасштабна війна, родина залишилася в Харкові, попри небезпеку. Володимир не шукав легших шляхів — він обрав залишитися поруч із близькими та своєю країною.

У серпні 2025 року його мобілізували до 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Він служив снайпером-стрільцем і разом із побратимами мужньо боронив Україну — спочатку на Харківському напрямку, а згодом на території Дніпропетровської області. Володимир виконував свій обов’язок із честю, відвагою та самопожертвою.

28 листопада 2025 року він загинув, віддавши найдорожче — своє життя — за свободу, незалежність і мирне майбутнє України. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Рідні до останнього сподівалися на диво, здали ДНК-зразки, чекали звістки. У лютому 2026 року, після звільнення території, де міг перебувати Володимир, було знайдено тіло, яке за прикметами впізнали близькі.

Володимир Чурілов назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів і всієї громади як щира, світла людина, мужній воїн і справжній патріот своєї держави.

Його поховали в Харкові, на Алеї слави.

Світла пам’ять і вічна шана Захиснику України. Вічна слава Герою.

 

Фото без опису