Чуча Олексій Юрійович народився 31 травня 1994 року в місті Сіверськ.  «Мамина надія і татова гордість», - так казали батьки про свого єдиного сина. Родина була дружною, хлопчик ріс у любові та за постійної підтримки дорослих.

У 2000 році Олексій пішов до першого класу Сіверської  ЗОШ І-ІІІ ступенів №2. Зі спогадів учителів та однокласників, Олексій був старанним і працелюбним учнем. Мав навчальні досягнення високого та достатнього рівня. Навчався в повну міру своїх сил, мав гарну пам’ять. Проявляв інтерес та  здібності до вивчення інформатики. Брав активну участь у житті класу, мав авторитет серед товаришів. Але,  як і більшість хлопців, міг побешкетувати на перерві.

В школі Олексій навчався до 9 класу. На сімейній нараді було прийнято рішення щодо його вступу до Бахмутського фахового коледжу транспортної інфраструктури, по закінчення якого він отримав спеціальність обслуговування комп’ютерних мереж та систем.

Закінчивши навчання в коледжі у 2013 році, одразу був призваний на строкову службу до військової частини у м. Ужгород. І коли в квітні 2014 року російські війська вторглися на територію Донецької і Луганської областей, після захоплення рф  Криму, хлопець прийняв рішення підписати контракт. Його було  переведено до в.ч. 3057 Східного оперативно–територіального  об’єднання Національної гвардії України у м. Маріуполь. Пройшов від рядового до старшого сержанта, мав посаду старший спеціаліст групи спеціального шифрувального зв’язку 3 категорії.

Саме серцем, сповненим любов’ю до Батьківщини, Олексій зробив для себе вибір – виконати військовий обов’язок. Він самовіддано боронив рідну землю від найперших хвилин повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію України.

Проте війна, як і наш ворог, безжальна та жорстока… Смерть сліпа, тому часто забирає чудових людей в молодому віці. Така ж доля спіткала і захисника Олексія Чучу, який 24.03.2022 року виконуючи бойове завдання на території  металургійного комбінату «Азовсталь», під авіаційними ударами противника, отримав вибухові травми несумісні з життям та загинув.

Указом Президента України №202 від 02.04.2022 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Важко знайти слова втіхи, неможливо залікувати біль і гіркоту від втрати рідної, близької людини. Нехай світлі спогади про Олексія назавжди залишаться в пам'яті рідних, друзів, бойових побратимів - всіх, хто знав героя, любив і поважав.

Завдяки полеглим захисникам ми продовжуємо жити, а наша країна зберігає незалежність. Ми ніколи не забудемо їхній подвиг! Нехай душі захисників знайдуть вічний спокій.

Фото без опису