село Серебрянка
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
села Серебрянка
В дуже красивому, духовному миротворчому місці, на правому березі річки Сіверський Дінець розташоване село Серебрянка. Вид на село відкриває двопагорбова крейдяна гора, одна з них круто обривається до річки і названа «Мар’їною горою» на честь дружини сербського генерала Райко Депрерадовича. На одному з пагорбів «Мар’їної гори», на місці зруйнованої каплички, яка за народними легендами збудована в пам'ять перебування тут Великого князя Олександра Невського (1220-1263 р.) побудована капличка «Всіх святих». За ініціативи настоятеля Свято-Преображенського храму села Серебрянка архімандрита Сергія (Вовченко). Яка є візитною карткою не тільки Серебрянки а й Артемівського району.
Точної дати заснування села немає. В кінці ХУІІ століття, коли донські козаки поселились і заснували Сухарєве містечко, його мешканці – козаки Василь Василів і Іван Мережко на конях не раз мандрували віковим лісом до Дінця. Тут вони й замилувались високою крейдовою горою на правому березі Дінця. Після цього козаки і вирішили поселитись у цих місцях разом з сім’ями. Пізніше приїхали сюди ще кілька сімей. Чоловіки ловили рибу у Дінці та рубали і сплавляли ліс на продаж, тому хутір отримав назву «Сплави».
На початку ХУІІ століття Сплави виросли вже в чимале козацьке село. В 40-х роках ХУІІІ століття білгородський купець організував видобуток срібла в горі на правому березі Дінця проти станції Сухаревої. В 1744 році був посланий з Петербурга з бергколегії вчений Г.Райзер, який оглянув шурфи на крейдовій горі проти Сухаревого містечка, а також біля Ямполя і в гирлі річки Бахмут і наніс на план. Тоді село і отримало свою назву Серебрянка.
В 1753 році тут за наказом імператриці Єлизавети Петрівни, була створена охоронна смуга. Щоб її закріпити частина бідних мешканців села була виселена і на їх місце сербський полковник Райко Депрерадович привів першу роту свого полку. Серед солдат було багато сербів, молдован та людей інших національностей.
Село Серебрянка було перейменоване в Серебрянський шанець або Першу Роту. Ця назва протрималась до 1800 року.
А щоб всі мешканці села могли задовольнити свої релігійні потреби в 1754-1760 роках в селі була збудована Свято-Преображенська церква. У 1764 році були ліквідовані сербські військові поселення. В цьому ж році в Свято-Преображенській церкві був похований генерал Р. Депрерадович. Ікона, яку він привіз зі своєї батьківщини й понині приваблює віруючих. Мальовнича, благородна, багата наша земля дала нам багато відомих, знаменитих людей. В с. Серебрянка народився і деякий час мешкав видатний український вчений, політик, громадський діяч і поет М.Ю. Шаповал. На подвір’ї нашої школи стоїть погруддя славетного земляка, відкрито музей, щорічно проходять шаповалівські читання. В Серебрянській школі навчався військовий льотчик, Герой Радянського Союзу, генерал-майор Жученко Григорій Прокопович.
Степановський Іван Власович – один з перших в 1941 році нагороджений орденом Леніна.
В.Каракута – директор Серебрянської школи в 60-ті роки минулого століття один з перших директорів в Україні нагороджений орденом «Леніна».
Чорноіван О.Ф. – ланкова радгоспу «Ямський», за видатні досягнення в розвитку сільського господарства, нагороджена орденом «Леніна», орденом «Трудового Червоного Прапора», орденом «Знак Пошани».
Алефіров О.Т. – бригадир бригади по вирощуванню овочів, за високі врожаї овочів нагороджений орденами «Трудового Червоного Прапору», «Жовтневої Революції»; медаллю ВДНГ СРСР.
Северін В.А. – керуючий ІІІ відділення радгоспу «Ямський», за підсумками 8 та 9 п’ятирічок, нагороджений орденами «Трудового Червоного Прапору», «Знак Пошани», медалями учасника ВДНГ СРСР.
Село Серебрянка дало путівку в життя братам О.А. Галичу, В.А. Галичу; В.В. Коміній (Мельниковій). Учні Серебрянської школи Болоцков В.А., Кулішов С.В., Горголя О.В., Тростянський Г.М. стали заслуженими та майстрами спорту СРСР, нагороджені багатьма медалями.
Вихідцями села є багато вчителів, медичних працівників, агрономів, інженерів, військових.
На території сільської ради знаходяться ботанічні пам’ятки природи «Мар’їна гора» та «Ковила біля села Григорівка».